Португалія, офіційно Португальська Республіка (порт. República Portuguesa МФА: [ʁɛˈpublikɐ puɾtuˈgezɐ]) — держава на крайньому південному заході Європи. Розташована в західній частині Піренейського п-ова, а також на островах Азорських і Мадейра в Атлантичному океані. Межує з Іспанією.
Назва країни походить від найменування римського поселення Портус Кале (лат. Portus Cale) в гирлі р. Дору.
Португалія сфотографована з сателіту.
Див. також: Географія Португалії, Геологія Португалії, Гідрогеологія Португалії, Сейсмічність Португалії.
Географічне положення — країна розташована на південному заході Європи, на Піренейському півострові; включає Азорські острови та архіпелаг Мадейра в Атлантичному океані. Португалія — найзахідніша держава Європи. Межує лише з Іспанією. На заході і півдні омивається Атлантичним океаном.
Рельєф: гори на півночі, на півдні рівнини; річки Дору, Тежу, Саду, Гвадіана;
Острови Мадейра та Азорські — автономні регіони країни. Відстань від континентальної частини країни до Азорських островів — 1500 км, до Мадейри — 650 км. Залежна заморська територія — Макао в Східній Азії неподалік Гонконгу, 20 грудня 1999 року офіційно повернута Китаю, але протягом 50 років зберігатиме статус особливого регіону з власним урядом, законодавством та економікою.
Площа країни — 92 тис. км², з них 3,4 тис. км² займають острови.
Столиця — Лісабон (Lisboa) — 2,04 млн жителів (1992 р.).
Великі міста — Порту, Амадора, Коїмбра, Брага, Сетубал, Евора, Фару.
У 1139 Португалія стала незалежним від Іспанії королівством. У 15 ст. Португалія була провідною морською державою Європи, а в наступному сторіччі першою з європейських країн створила величезну імперію із заморськими володіннями в Південній Америці, Африці, Індії і Ост-Індії. У 1910 в Португалії монархію було скинуто, а 25 квітня 1974 році відбулася Революція гвоздик, коли демократично настроєна військова хунта поклала кінець диктаторському режиму Нової держави, що існував з 1926 року. Прийнята в 1976 році конституція проголосила Португалію парламентською республікою.
В 1928-68 роках в Португалії була військова диктатура під керівництвом Антоніу де Олівейра Салазара. Її африканські колонії стали незалежними в 1975, у 1976 була прийнята нова конституція, що забезпечувала поворот до громадянського правління. Нова конституція була прийнята в 1982 році, у ній обмежуються права президента. У 1986 році Маріу Суареш був обраний першим за 60 років цивільним президентом. У тому ж році Португалія приєдналася до Європейського співтовариства.
У 1998 році в країні було проведено всесвітню виставку Expo'98 (Лісабон), а у 2004 році — європейську першість з футболу.
Каваку Сілва, президент Португалії на посаді
Португалія — є парламентською республікою (з 1974 року). Президент Португальської Республіки обирається загальним голосуванням на 5 років. У січні 2006 року президентом Республіки було обрано Анібала Каваку Сілву (порт. Anibal Cavaco Silva).
Уряд очолює прем'єр-міністр, який, як правило, є лідером, що переміг на парламентських виборах. Прем'єр-міністр формує склад свого кабінету. З 21 червня 2011 головою уряду є Педру Пасуш Коелью.
Парламент (Асамблея Республіки) обирається за партійними списками на 4 роки і є однопалатним. До складу парламенту входять 230 депутатів. Попередні парламентські вибори відбулися 5 червня 2011 року, на яких перемогла соціал-демократична партія, здобувши 38,68 % голосів.
Членство в міжнародних організаціях — Португалія є членом ООН, СОТ, МВФ, ВОЗ, НАТО, ЄС, Організації економічного співробітництва і розвитку.
Розподіл експорту Португалії у країни світу у відсотках для кожної окремо взятої країни в 2006 році порівняно з лідером Іспанією (100 % = $11 493 400 000).
Португалія — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: текстильна та легка промисловість, деревообробна та паперова, металургійна, нафтопереробна, хімічна, гірнича, рибна, виноробство. У промисловості переважають великі підприємства транснаціональних і національних монополій, бл. 2/3 промислового потенціалу зосереджено на Атлантичному узбережжі країни. Розвинута нафтохімічна і гірничодобувна пром-сть. Транспорт: автомобільний, залізничний, морський, повітряний. Однак, за західноєвропейськими стандартами транспортна мережа розвинена недостатньо. Міжнародні аеропорти функціонують в Лісабоні, Порту, Фару, на Азорських о-вах і Мадейрі.
ВВП — $ 116,3 млрд.
Темп зростання ВВП — 3,9 %.
ВВП на душу населення — $11672.
Прямі закордонні інвестиції — $ 1 млрд.
Імпорт (енергоносії, сировину для ряду галузей промисловості і продовольство) — $ 41,4 млрд. (г. ч. Іспанія — 24,0 %; Німеччина — 14,0 %; Франція — 11,2 %; Італія — 7,9 %; Великобританія — 6,6 %).
Експорт (текстиль, одяг, взуття, лісоматеріали, включаючи пробку, судна, енергоустаткування, хімічні продукти) — $ 31,6 млрд. (г. ч. Німеччина — 19,0 %; Іспанія — 15,%; Франція — 14,4 %; Великобританія — 12,1 %; Нідерланди — 4,8 %).
Дивись також:
Корисні копалини Португалії,
Історія освоєння мінеральних ресурсів Португалії,
Гірнича промисловість Португалії.
Адміністративний устрій[ред. • ред. код]
Докладніше: Адміністративний поділ Португалії
2 автономні регіони (regiões autónomas): Азорські острови та Архіпелаг Мадейра; 18 адміністративних округів (distritos), які поділяються на райони (concelhos), а ті в свою чергу — на парафії (freguesias).
Райони Лісабона і Порту поділяються на квартали (bairros), квартали — на парафії (freguesias). Крім того, континентальна Португалія поділяється на 11 історичних провінцій.
Португалія, в тому числі архіпелаг Азорські острови і Мадейра налічує 10 529 255 мешканців, що являє собою щільність населення в 114 чоловік на квадратний кілометр. Офіційна мова, якою послуговується практично все населення країни — португальська.
Вікова структура: 10-14 років — 16,6 % (чоловіки 916234 / 839935 жінок), 15-64 років — 66,3 % (чоловіки 3468844 / 3538779 жінок), 65 років і старші — 17,1 % (чоловіки 744.787 / 1057633)
Темпи росту населення — 0,39 %%
Народжуваність — 10,82 новонароджених на 1000 осіб населення
Смертність — 10,43 смертей на 1000 осіб населення
Співвідношення статей: при народженні — 1,07 хлопчаки / 1 дівчинка, у віці до 15 років: 1,09 хлопчаки / 1 дівчинка, у віці від 15 років до 64 років: 0,98 чоловіків / 1 жінку, у віці 65 років і старше: 0,7 чоловіків / 1 жінку, сумарний показник — 0,94 чоловіків / 1 жінку
Коефіцієнт дитячої смертності — 5,05 смертей на 1000 новонароджених.
Очікувана тривалість життя: загальна — 77,53 років, для чоловіків — 74,25 років, для жінок — 81,03 років.
Загальний коефіцієнт народжуваності — 1,36 новонароджених припадає на одну жінку
Показник міграції — 3,49 мігрантів на 1000 осіб населення.
Після 2000 року португальське населення зростає, але природний приріст населення (народжуваність мінус смертність) скорочується, корінне населення країни старіє і немає швидкого поновлення поколінь. Крім того, середня тривалість життя зросла у чоловіків і жінок, що зіграло вирішальну роль у процесі старіння населення. А головним джерелом поповнення чисельності населення країни стає, в чергове, міграція, як колишніх мешканців метрополій (особливо, бразилійці), так й з інших країн світу (особливо, з Східної Європи). Це зростання чисельності населення найбільше відображається, здебільшого, в прибережних районах Сетубалу, Порту, Авейру і Браги та передмістях Лісабона.
Етнічний склад країни[ред. • ред. код]
Португалія вважається моноетнічною країною, населеною португальцями. Але водночас, це моноетнічність доволі особлива, оскільки за віки свого існування в силу числених історичних факторів португальському суспільству доводилося поповнювати свою чисельність різними народностями й племенами (малими та значними групами), здебільшого, асимілюючи їх в своєму етносі. Завдяки своєму територіальному розташуванні (на Іберійському півострові) на переплетінні континентальних та суспільних процесів таке «поповнення» відбувалося доволі часто й різноманітним чином. Хоча на основі сучасних досліджень доведено, що головні генетичні особливості прадавніх португальців збігаються, за основними позиціями, з населенням сучасної Португалії. Як вважають, етнічні португальці походять від народів пізнього палеоліту, які, можливо, прибули до Піренейського півострова 35,000-40,000 років тому.
Подальшою етнічною складовою ставали постійні міграційні процеси, починаючи від доби енеоліту, бронзового віку і залізного вікудо індо-європеїзації на Піренейському півострові (в основному кельтська група — «celtização»). Потім була латинізація, вторгнення німецьких племен, ісламістів мавритан, колонії юдеїв і рабів з Сахари, і всі вони також відобразилися на етнічному становищі в країні, але завдяки суспільній ні аціональній (згодом назвуть «португальський націоналізм») особливості всі ці впливи були поглинуті-асимільовані. Доволі важко перерахувати всі найбільш історично значущі етнічні групи, що повпливвали на суспільство Португалії, адже то були культури: індоєвропейці прадавні Іберійці і їх нащадки; протокельти і кельти (лузітанці, галісійці, кельти…); були й фінікійці і карфагеняни, римляни, свеви, бури і вестготи, а також вандали і алани; деякі візантійські народи, бербери і араби та сакаліби (слов'янські раби); євреї сефарди. Всі ці племена-народності залишили свій слід португальцям, іноді сильніше, іноді тільки рудиментарно — поодинокими особливостями.
Саме в такому етнічному «котлі» була сформована португальська ідентичність та їх суспільство, на таких особливостях й сформувалася етнічна «моно-складова» Португалії, котра не тільки черпала, але й віддавала. Адже, протягом віків, володіючи обширними колоніями, що в десятки разів перевищували етнічну територію Португалії, доводилося й віддавати значну частину свого етнічного багажу, заради управління тими територіями. Тому єдиною етнічною видозміною вважається зворотна міграція населення колоній до метрополії. Але й надалі, португальське суспільство (за старими етнічними звичаями) поглинає ці потоки, вважаючи їх й надалі португальцями. Хоча, наприкінці 20 століття, таки вдалося сформувати дві етнічні складові в Португалії, які визначаються — португальці від 90 % до 95 % і мігранти від 5 % до 10 % (бразильці, українці, кабовердці, ангольці…).
Португальська мова є офіційною мовою Португалії і відноситься до романської мовної гілки, адже вона виникла на території Галісії в Іспанії і на Півночі Португалії, й вважається, морфологічно, галісійсько-португальським мовним підтипом романських мовних груп. Ще понад 2000 років тому мешканці тутешніх країв асимілювали та взяли до вжитку латинську мову, як основну для народів, що були під впливом Великої Римської імперії. В силу багатьох історичних та етнічних чинників на Іберійському півострові місцевим народам вдалося привнести до «латиниці» свої числені мовні особливості, тим самим сотворивши свої мовні ознаки. А в епоху Великих відкриттів, португальцям вдалося поширити свій вплив на числені народи та території світу, й тим самим поширити вплив своєї мови. У результаті чого, в даний час, португальська мова є також офіційною у Бразилії, Анголі, Мозамбіку, Кабо-Верде, Сан-Томе і Принсипі, Гвінеї-Бісау і Східному Тиморі та Макао. Звичайно, в цих країнах вживається не академічна португальська мова, адже вона також зазнала певного національно-мовного забарвлення тих територій.
Хоча вважається, що Португалія є мономовна країна, але в самій країні виокремлюють декілька мовних діалектів, якими послуговуються португальці в повсякденному вжитку
|
