Нідерла́нди (нід. Nederland МФА: [ˈneːdərˌlɑnt]), офіційно Королі́вство Нідерла́ндів (нід. Koninkrijk der Nederlanden) — країна на заході Європи на березі Північного моря. Складається з західноєвропейської території та Антильських островів Бонайре, Саба та Сінт-Естатіус, разом з островами Аруба, Кюрасао та Сінт-Мартен (які мають особливий статус) складає Королівство Нідерландів.
Часто країну неофіційно називають Голландією за назвою однієї з семи провінцій, що спочатку входила в Республіку Сполучених провінцій Нідерландів у XVI столітті.
Нідерланди розташовані в західній частині Середньоєвропейської рівнини. З півночі та заходу країна омивається водами Північного моря. Уздовж берегів тягнуться піщані дюни, вати, марші та розташовані польдери (осушені людиною морські території). Унікальність Нідерландів полягає в тому, що досить велику частину території країни було отримано шляхом осушення. Приблизно 50% території, на якій проживає 60% населення, лежить нижче рівня моря, а ще третина має висоту всього до 1 м. Сама назва країни в перекладі означає низинні землі, що й пояснюється розташуванням країни в пласких низовинах дельт річок.
Загальна довжина кордонів становить 1 027 км, з них: кордон з Німеччиною — 577 км, з Бельгією — 450 км.[1] На заході та півночі омивається водами Північного моря, берегова лінія має довжину 451 км.[1] Загальна площа території країни становить 41 543 км², з них суходіл займає 33 893 км², внутрішні води — 7 650 км².[1]
Крайні точки:
північна — острів Роттюмерплат 53°33′21″ пн. ш. 06°28′35″ сх. д.
південна — місто Зіппенакен 50°45′01″ пн. ш. 05°54′55″ сх. д.
західна — місто Сінт-Анна-тер-Мейден 51°18′54″ пн. ш. 03°21′30″ сх. д.
східна — місто Нівесханс 53°10′49″ пн. ш. 07°13′39″ сх. д.
Рельєф[ред. • ред. код]
За рельєфом країна поділяється на 2 частини. На півночі та заході знаходяться низько лежачі землі, більша частина яких розташовані в дельті річок Рейн, Маас та Шельда. По березі моря тягнеться смуга піщаних дюн шириною до 405 м та висотою до 60 м, які разом з системою гребель, дамб та шлюзів захищають низинні родючі землі (марші) від затоплення.
Південна та східна частина країни лежить вище рівня моря. На сході переважають горбисті ландшафти, а південний район займають піщано-глинисті рівнини, які переходять в горбисто-лесові ландшафти передгірної частини Арденн. В найпівденнішій частині Лімбургу місцевість підвищується до 300–320 м. Тут, на вапняковому плато, яке розчленоване річковими долинами, знаходиться і найвища точка Нідерландів — гора Валсерберг заввишки 321 м. На схід від маршів розташовані горбисті ділянки рівнини (гести), складені льодовиковими відкладами. На південний схід від озера Ейсселмер зберігся моренний рельєф — гряди висотою до 106 м.
На півночі Нідерландів переважають сучасні та плейстоценові піщано-глинисті морські та річкові відклади. Зі сходу розташовані льодовикові та флювіогляціальні відклади. Дельти річок складені річковими відкладами, а землі південної провінції Лімбург складаються в основному з вапняків, мергелів та крейди пізнього мезозою, палеогену та неогену. Від Рейнських Сланцевих гір через територію колишньої затоки Зейдерзе в північно-західному напрямку тягнеться Центральнонідерландський вал осадових порід. В інших місцях прошарки залягають спокійно.
Країна має досить значні запаси природного газу та нафти, родовища яких розташовані в областях відносних западин на захід та схід від озера Ейсселмер, а також на шельфі Північного моря. Також є запаси кам'яного та бурого вугілля на півдні Лімбургу, торфу, кухонної солі та каоліну.
На території Нідерландів розташовані гирла великих європейських річок: Рейн, Маас та Шельда. Вони утворюють спільну величезну дельту. Річки повноводні протягом року, їхні русла спрямлені та з'єднані каналами, а стік зарегульований. Наноси приводять до того, що русла річок повільно піднімаються над навколишніми низовинами, через що більшість річок обнесені захисними валами. Рукава та естуарії річок, а також озера, з'єднані між собою численними каналами, найбільші серед яких: Корбулона, Гент-Терньозен, Амстердам-Рейн, Нордзе-канал та Юліана-канал.
Між Західно-Фризькими островами та континентальною частиною Нідерландів розташована затока Ваддензе, яка є частиною Північного моря і має невеликі глибини. У країні розташовано досить багато озер. В південно-західній частині знаходиться озеро Гревелінген. В Фрисландії є група озер, які розташовані нижче рівня моря. До неї входять Флюссен, Слотермер, Тьокемер, Снекермер. На півночі країни розташоване озеро Лауверсзе, яке раніше було затокою моря.
«Якби не було дамб та піщаних дюн»
На початку XXI століття нижче за рівень моря було розташовано понад 50% території країни, включаючи майже всі західні землі. Більшу їх частину нідерландці почали відвойовувати у моря ще у XIII столітті і зуміли перетворити на продуктивні орні угіддя. Ділянки боліт і мілководь були обгороджені греблями, вода викачувалася спочатку за допомогою енергії вітряків, а пізніше паровими і електричними насосами. Потоп в день Святої Люсії 1287 року призвів до утворення затоки Зьойдерзе, яка після будівництва греблі Афсльойтдейк перетворилась на прісноводне озеро Ейсселмер. Рівні великих річок країни в їх нижніх течіях нерідко розташовані вище навколишніх межиріччів, складених пухкими осадовими породами, і природним захистом від повеней є берегові вали, які зміцнюють греблями. З 1927 в Нідерландах почалося здійснення великого гідротехнічного проекту з осушення затоки Зьойдерзе. До 1932 було завершене будівництво основної греблі довжиною 29 км. Так був створений перший польдер Вірінгермер на північному заході, потім Уркерланд на північному сході. Таким же чином були осушені території східного і південного Флеволанду. У кінці 1980-их років завершилося створення Маркерварду. На них в 1985 році утворили провінцію Флеволанд. Зі східного та південного боків залишили протоку, яка являє собою низку з'єднаних між собою озер. В 1975 році була збудована дамба Гавтрибдейк, яка відокремила від озера Ейсселмер південно-західну частину — озеро Маркермер. Після повного закінчення проекту у моря буде відвойовано понад 60% початкової площі затоки.
Ще один проект під назвою «Дельта», закінчений у 1986, призначався головним чином для захисту зовнішніх частин дельти Рейна і Мааса з численним островами від повеней. Сьогодні в Нідерландах розглядається проект будівництва гребель між Фризькими островами, які обрамовують північне побережжя країни. Так, планується осушити мілководну затоку Ваддензе, що тягнеться між островами і материком. У 1990-их роках стратегія гідротехнічних і меліоративних робіт, що налічували тисячолітню історію, неабияк змінилася. Тепер планується перетворити близько 240 тис. га, або приблизно 1/10 всіх сільськогосподарських угідь країни, в ліси, луки і озера з метою охорони навколишнього середовища.
Клімат в Нідерландах морський, помірно-теплий. Пересічні температури січня становлять +1-+3 °C, липня — +16-+17 °C. Сонячних днів мало, погода мінлива, часто виникають сильні тумани[2]. При потраплянні холодного повітря зі сходу нижня течія річки Рейн та озеро Ейсселмер замерзають. Опадів випадає 650–750 мм за рік, в основному у вигляді дощу. Снігопади дуже рідкісні.
Піщані прибережні захисні дюни
На території Нідерландів переважають підзолисті ґрунти, в прибережних районах розвинені родючі мулисті ґрунти маршів, а по долинам річок — алювіально-лучні. Дерново-підзолисті ґрунти та торфові болота поширені на півночі та сході країни, а в районі південного Лімбургу зберігся лес еолового походження.
Високий ступінь засоленості території та її залюдненості призвело до знищення лісів. Ліси та чагарники, а це переважно посадки сосни та тополі на дюнах, займають 7-8% площі. Понад 40% території країни займають землі під пасовища, 35% — рілля, теплиці та сади, більш як 10% — забудови та дороги. Ліси представлені головним чином окремими гаями та парками, також багато декоративної зелені. Основні породи дерев — дуб, бук, граб, ясен, тис, по берегам річок зростають верби. На дюнах поширені сосни та обліпиха, піщані райони зайняті вересовими пустками та чагарниками.
Через велику густоту населення тваринний світ країни дуже бідний. Серед ссавців збереглись олені, борсуки та лисиці, на дюнах водяться дикі кролі. Країна лежить на шляху щорічної міграції численних птахів (гуси, казарки, чайки та кулики, всього 180 видів). В дельтах Рейну, Маасу та Шельди організовані охоронні місця та зимівники. Північне море багате на промислову рибу: оселедець, тріска, макрель тощо.
В Нідерландах налічується 20 національних парків, а також декілька заповідників, загальна площа яких становить 127 тис. га. З цієї території більшу частину займають мілководдя, на яких здійснюється охорона мідієвих банок та місць проживання тюленів. Найбільший національний парк країни розташований в колишньому естуарії Східної Шельди й має площу в 37 тис. га.
|
