Ірла́ндія (ірл. Éire — МФА: [ˈeːrʲə], англ. Ireland), Республіка Ірландія (ірл. Poblacht na hÉireann, англ. Republic of Ireland) — держава в північно-західній Європі на 5/6 території о. Ірландія, що був поділений 1921 року. Вираз „Республіка Ірландія” (ірл. Poblacht na hÉireann) є лише характеристикою держави, проте не її назвою.
Суходолом межує з Північною Ірландією, що перебуває під владою Об'єднаного Королівства. З півдня, заходу і півночі омивається водами Атлантичного океану, а на сході її відділяє від Великобританії Ірландське море.
Ірландія займає 55-е місце у світі за розміром ВВП, 14-те в розрахунку ВВП на одну особу, а також 5-е місце в Індексі розвитку людського потенціалу. Країна має високі показники в системі освіти, політичній свободі й дотриманні громадянських прав, свободі преси та економічній свободі. Країна має розвинуту економіку, орієнтовану на послуги й високі технології. Є членом Європейського Союзу, ОЕСР й ООН. Проте Ірландія проголосила військовий нейтралітет, отже не входить до НАТО.
Населення країни зростає найвищими темпами в Європі — щороку на 2.5%.
Стаття 4 Конституції Ірландії, що була ухвалена 1937-го року, передбачає, що „назвою країни є Éire” (англ. Ireland, укр. Ірландія). У всіх офіційних цілях, зосібна в міжнародних угодах й інших юридичних договорах, де мовою документа є англійська, ірландський уряд використовує назву Ireland, і Éire — в документах ірландською. Установи Європейського Союзу діють таким же чином.
Із 1949 року в Акті Республіки Ірландія (ірл. Poblacht na hÉireann) зазначено, що Республіка Ірландія є офіційною характеристикою країни. Сам Акт був спрямований на те, аби затвердити, що держава є саме республікою, а не різновидом конституційної монархії. Отже, лише офіційна характеристика, а не зміна назви.
Те, що тепер відоме як Ірландія, має чимало синонімів, та всі вони часом використовуються як неофіційні. Весь острів Ірландія проголосив свою незалежність в однобічному порядку 1916-го року й нарік себе Ірландською Республікою (ірл. Poblacht na hÉireann, згодом також Saorstát Éireann). Після виборів 1918-го це рішення було ухвалене переважною більшістю депутатів ірландського парламенту. Після 1921 року британський уряд затвердив сучасну Ірландію як автономію Об’єднаного Королівства — Південну Ірландію. За подальшою Англо-Ірландською угодою, із 1922 до 1937, коли Ірландія була домініоном Британської Співдружності, країну йменували Ірландською Вільною Державою (англ. Irish Free State, ірл. Saorstát Éireann). Таку назву було скасовано прийняттям теперішньої ірландської конституції. Існують і розмовні назви, наприклад 26 графств або Південь (так часто називають у Північній Ірландії)
Мапа Республіки Ірландія.
Докладніше: Природа Ірландії, Геологія Ірландії та Список ссавців Ірландії
Ірландія — великий острів на заході Британського архіпелагу, відділений від о. Великобританія протокою Св. Георга, Ірландським морем і Північною протокою. Знаходиться на краю шельфу, розчленованого глибокими підводними долинами на півночі, заході та півдні; на сході акваторії мілководні. Ірландія видовжена з північного сходу на південний захід, протяжність у цьому напрямі - 486 км. Протяжність з півночі на південь — 465 км, зі сходу на захід — 285 км. Периметр узбережжя — 2800 км. Загальна площа 84 423 км², з них незалежна Ірландська Республіка займає 70 285 км², а Північна Ірландія, що входить до складу Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, 14 138 км². Найменша відстань між Ірландією та Великобританією — 21 км — по прямій від мису Торр-Хед поблизу Баллікасла до Малл-оф-Кінтайр у Шотландії.
Найвища точка — гора Каррантухіл (Carrauntoohill) — 1041 метрів над рівнем моря.
Рельєф: центральне плато оточене горами
Ріки: Шеннон, Ліффей, Бойн
Болота: Болото Клара
У 1-му столітті н. е. на території Ірландії виникли перші ранньофеодальні держави. У 5-му столітті в Ірландії стало розповсюджуватися християнство, засновувалися монастирі, що пов'язано з місіонерською діяльністю святого Патріка. Ірландія була одним з головних центрів поширення християнства та церковної освіти в Європі.
1169 — 1171 р. — англосаксонське завоювання частини Ірландії, утворення на південному-сході країни англійської колонії Пейл. У 13-ому ст. Ірландію підкорили англійці та приєднали до англійської корони. Ірландія стала першою англійською колонією, і була нею протягом більш як 800 років. 1541 р. — британський король Генріх VIII прийняв титул короля Ірландії. Посилення англійської колонізації острова. 1641 — 1652 р. — народне ірландське повстання проти англійців було придушено Кромвелем із надзвичайною жорстокістю і закінчилося поразкою. Десятки тисяч ірландців заслані до Америки як раби.
З уведенням англо-ірландської унії (1801 рік) було ліквідовано залишки автономії Ірландії. Її представники отримали місця в англійській палаті лордів та громад. 1921 р. — договір між Англією й Ірландією визначив статус останньої як британського домініону. Шість північних графств із протестантським населенням (Ольстер) увійшли безпосередньо до складу Великобританії. Незалежність від Англії Ірландія здобула у 1937 році.
У роки І-ї та ІІ-ї світових війн Ірландія зберігала нейтралітет. В 1949 році Ірландія вийшла зі складу Співдружності та стала Республікою Ірландія. У 1985 році було підписано Англо-Ірландську угоду.
Президент Майкл Д. Гіґґінс
Політична система — демократична республіка
Ірландія — аграрно-індустріальна країна, що прогресивно розвивається. Основні галузі промисловості: комп'ютерна індустрія, текстильна, харчова, хімічна, машинобудування, чорна металургія, фармацевтична, скляна, нафтопереробна, гірнича (видобуток торфу, поліметалічних руд та ін.), туризм. За період 1995—2000 рр. зростання валового національного продукту в Ірландії становило 9,7 % щорічно. Транспорт — залізничний, автомобільний, морський. Головні порти: Дублін, Корк. Міжнародне авіасполучення — г.ч. через летовище в Дубліні. В Шанноні розташований трансатлантичний аеропорт.
Зростання валового національного продукту в Ірландії становило за період з 1995 по 2000 рік 9,7 % щорічно, що було зумовлено участю країни в МВФ, а також ефективною макроекономічною політикою і політикою в області зайнятості. Однак та роль, яку грають в економіці Ірландії прямі іноземні інвестиції в технологію, здатна викликати серйозні ризики в умовах погіршення глобального економічного клімату.
Ірландська Республіка включає 26 графств, що входять до складу історичних провінцій Ірландії Ленстера, Манстера і Коннахта, а також 3 графства (Каван, Донегол і Монахан), що належать до провінції Ольстер. У політичному відношенні з 1921 відділено від шести інших графств провінції Ольстер, що складають Північну Ірландію, яка отримала місцеве самоврядування в 1922. З 1922 по 1949 Ірландія входила в Британську співдружність націй. До 1937 офіційно називалася Ірландська вільна держава, з 1937 по 1949 — Ейре. У 1949 була проголошена Ірландська Республіка, і зв'язок з Британською співдружністю припинився. Вступ в ЄС (1992) сприяв покращенню відносин зі Сполученим Королівством.
Ольстер об'єднує дев'ять графств на півночі острова. Шість з них - Антрім, Арма, Даун, Фермана, Лондондеррі і Тайрон входять до складу Північної Ірландії, інші - Каван, Донегал і Монахан - є частиною Республіки Ірландія.
Ленстер знаходиться на сході острова і включає в себе графства Карлоу, Дублін, Кілдер, Кілкенні, Леїш, Лонгфорд, Лаут, Міт, Оффалі, Західний Міт, Вексфорд і Уіклоу.
Манстер розташований на півдні Ірландії. Складається з графств: Керрі, Клер, Корк, Лімерик, Тіпперері і Вотерфорд.
Коннахт знаходиться на заході і об'єднує графства Голуей, Літрім, Мейо , Роскоммон і Слайго.
Традиційні графства Дублін і Тіпперері розділені на кілька адміністративних графств. Тіпперері управляється як два під-суб'єкта: Північний Тіпперері і Південний Тіпперері, а Дублін складається з місто-графство Дублін та адміністративного графства Дан Лері - Ратдаун, Південний Дублін і Фінгал (графство). Статус міста крім Дубліна мають Голуей, Корк, Лімерик, Вотерфорд і Кілкенні
Населення Республіки Ірландія — трохи більше 4,5 млн осіб. Етнічний склад - 87 % населення складають ірландці, серед інших національностей найбільше британців та поляків. Понад 60 % ірландців проживає в містах і передмістях.
Докладніше: Гелтахт
Мова: ірландська та англійська. Основна мова спілкування — англійська. Офіційні документи видаються двома мовами, так само, як двома мовами часто виконані написи на вивісках, дорожніх покажчиках. Ірландська — одна з кельтських мов, її вивчають у школах, нею ведуться деякі передачі на радіо і телебаченні, існує навіть цілком ірландськомовний канал TG4. У побуті ірландська збереглася у деяких селах; Ольстер — графство Донегол, Коннахт — графства Голвей і Мейо, Манстер — Вотерфорд, Корк і Керрі, в основному ж ірландці вживають англійську. З квітня 2005 усі державні службовці зобов'язані використовувати ірландську у діловому листуванні, а назви 2300 населених пунктів і районів країни перейменовано ірландськими іменами. З 2007 ірландська стала 21 офіційною мовою Європейського Союзу.[3]
Чимало англомовних письменників мають ірландське походження: Джонатан Свіфт, Джеймс Джойс, Оскар Уайльд, Семюел Беккет, Шеймас Гіні. Творчість двох останніх відзначена Нобелівськими преміями з літератури.
Як і в багатьох колишніх англійських колоній, в Ірландії давні футбольні традиції. Найкращі місцеві футболісти: Джекі Кері, Лаєм Бреді, Девід О'Лірі, Рой Кін та Роббі Кін (дивіться також Збірна Ірландії з футболу).
Католики — 93 % населення, протестанти — 5 %. Релігія відіграє значну роль у житті ірландців.
Державним прапором Ірландії (згідно з конституцією) є зелено-біло-помаранчевий триколор. Кольорові смуги однакової прямокутної форми розташовано послідовно одна за одною. Довжина прапора вдвічі більша за його ширину. Зелений колір — колір кельтів. Помаранчевий — означає протестантську основу, прихильників William of Orange. Білий — «символ чистоти взаємовідносин між ірландцями-католиками та ірландцями-протестантами». Уперше такий прапор було піднято в 1848 році як символ ірландського революційного руху «Молода Ірландія» (Young Ireland).
Герб — на синьому фоні зображено золоту арфу зі срібними струнами. Прототипом моделі цього символу слугує ірландська арфа 16 сторіччя, відома під ім'ям Brian Boru harp, що нині зберігається в музеї «Старовинна Бібліотека» Трініті-Коледжу в Дубліні.
Державний гімн — «Вояцька пісня» (ірландською — «Amhrán na bhFiann»). Написаний у 1907 році. Уперше опублікований у 1912 році в газеті Irish Freedom. Державним гімном Ірландії став у 1926 році. |
