Євроклуб "Euroworld" КЗШ №114   

Географічне розташування — країна розташована в Північній Європі. Межує зі Швецією (спільний кордон — 586 км), з Норвегією (729 км), з Російською Федерацією (1313 км). Загальна довжина сухопутного кордону — 2628 км. Берегова лінія — 1126 км.

Північ країни розташована за полярним колом — тут сонце не заходить за обрій протягом близько 73 днів, створюючи ефект літніх білих ночей, а взимку протягом 51 дня лишається за обрієм.

На території Фінляндії переважають горбисто-моренні рівнини з виходами скельних порід, озерними улоговинами і піднесеними грядами. На крайньому північному-заході знаходиться східний край Скандинавських гір висотою до 1365 м (г. Галтіатунтурі). Південне і південно-західне узбережжя досить сильно порізане; Аландський архіпелаг простягається майже до берегів Швеції. Північна третина території знаходиться за Полярним колом.

Більша частина країни вкрита лісами з невисокими пагорбами, має 187888 озер і 179584 острови. Близько 60 тис. озер займають 8% тер. країни, утворюючи великі водні системи (Сайма та інш.). Ріки короткі багатоводні і порожисті.

Деякі важливі події історії Фінляндії

1155 Перші місіонери прибувають до Фінляндії зі Швеції. Фінляндія стає частиною Шведського королівства.

1809 Фінляндія відходить від Швеції до Росії і стає частково автономним Великим Князівством під владою Російського царя.

1917 6 грудня Фінляндія проголошує свою незалежність від Росії.

1919 Після затвердження нині діючої конституції Фінляндія стає республікою з президентом на чолі держави.

1955 Фінляндія стає членом ООН.

1995 Фінляндія вступає до Європейського Союзу.

Главою держави є президент республіки, який обирається на шість років прямим загальним голосуванням. Нинішнього президента, пані Тар'я Галонен було обрано у 2000 році.

Чисельність населення — на 31 грудня 2008 року становило 5 326 314 людини, 17 мешканців на квадратний кілометр, 67% людей живуть у містах та міських районах, 33% у сільських районах.

Столиця — Гельсінкі (Helsinki) — 574 тис. мешканців.

Великі міста: Еспоо (Есбо) (225 тис. мешканців), Тампере (Таммерфорс) (200 тис.), Вантаа (Ванда) (186 тис.), Турку (Обу) (176,6 тис.), Оулу (Улеоборь) (130 тис.).

Близько мільйона чоловік мешкають у столичному регіоні.

Державний устрій — республіка. Глава держави — Президент, який обирається шляхом прямих і таємних виборів усіма громадянами країни, які мають право голосу, строком на 6 років. Законодавча влада здійснюється однопалатним парламентом, що складається з 200 депутатів, які обираються прямим і таємним голосуванням за системою пропорційного представництва строком на 4 роки. Виконавча влада здійснюється президентом і урядом. Член ООН з 1955 року, у 1995 приєдналася до ЄС.

У 2005 році президентом країни є Тар'я Халонен, прем'єр-міністром — Матті Ванханен.

Членство у міжнародних організаціях — ООН, СОТ, МБРР, ОБСЄ, МВФ, МФЧХіЧП, РЄ, ЄКА, ЄМС, ЄС.

Фінляндія — високорозвинена індустріально-аграрна країна. Провідні галузі промисловості: металургійна, машинобудівна (суднобудівна, електронне обладнання та ін.), целюлозно-паперова, деревообробна, чорна та кольорова металургія, хімічна, текстильна, швейна, харчова промисловість. Основні природні багатства країни — ліс (бл. 65% всієї тер.) і руди металів (мідні, цинкові, нікелеві та інш.). Розвинені всі види сучасного транспорту. Порти: Гельсінкі, Турку, Коккола, Котка, Ловіса, Оулу, Порі, Раума, Уусікаупункі, Варкаус, Порвоо. Паромне сполучення з Швецією, Естонією, Польщею, Німеччиною. Високорозвинений мобільний зв'язок. Корпорація «Нокіа», заснована у Фінляндії, є найбільшим світовим виробником мобільних телефонів. Фінляндія веде перед також у розвитку системи Інтернет.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП — $ 144,6 млрд. Темп зростання ВВП — 4,7%. ВВП на душу населення — $ 28075. Прямі іноземні інвестиції — $ 8,2 млрд. Імпорт — $ 37,5 млрд (г.ч. Німеччина — 15,2%; Швеція — 11,7%; США — 8,2%; Великобританія — 7,3%; Росія — 6,6%; Японія — 5,7%). Експорт — $ 48,4 млрд (г.ч. Німеччина — 11,8%; Швеція — 9,4%; Великобританія — 9,2%; США — 7,3%; Росія — 6%; Франція — 5,1%).

Економіка Фінляндії базується на приватному підприємництві, але уряд контролює низку галузей економіки і навіть монопольно володіє деякими з них. Після Другої світової війни Фінляндія була переважно аграрно-індустріальною країною, в якій були розвинуті лісівництво та гірничодобувна промисловість. Упродовж перших післявоєнних десятиліть економіка була переорієнтована зі сфери виробництва на сферу послуг. Країна стала своєрідним торговельним мостом між країнами Західної Європи і СРСР. На початку 1990-х років економіка Фінляндії пережила сильну кризу, викликану розпадом Радянського Союзу і втратою великого замовника. А з середини 1990-х років почався плавний економічний підйом: Фінляндія стала працювати на ринки західних країн.

У період 1980–1989 ВВП в середньому збільшувався на 3,1% на рік. Потім почалося скорочення: у 1991 ВВП зменшився на 6%, у 1992 — на 4%, у 1993 — на 3%. З 1994 по 1997 реальне зростання ВВП відповідно становило 4,5%, 5,1%, 3,6% і 6,0%. У 1998 році ВВП Фінляндії становив 123502 млн дол. США, а в 1999 році — 126130. На кінець 2001 року реальний ВВП Фінляндії у порівнянні з роками підйому цього показника істотно скоротився.

У 2010 році у Фінляндії було створено шість Регіональних державних адміністративних відомств, кожне з яких відповідає за певний великий регіон — «ляні» (lääni — губернія, край), один з них — Аландські острови, має автономний статус.

Великі регіони складаються з однієї чи кількох менших областей (фін. maakunta, швед. landskap), яких загалом налічується тепер 19. Області поділяються на 72 райони (фін. seutukunta, швед. ekonomisk region), а райони — на 342 громади (фін. kunta, швед. kommun).