Королівство Данія (дан. Kongeriget Danmark) — суверенна держава в Північній Європі, розташована на південний захід від Швеції і на південь від Норвегії. Маленька європейська країна — найменше і найпівденніше королівство із скандинавських країн. Королівство включає дві автономні установчі землі в північній частині Атлантичного океану — Фарерські острови і найбільший у світі острів Гренландію.
Королівство Данія є унітарною конституційною монархією, з царюючою королевою Маргрете II, воно організоване як парламентська демократія.
Історичний центр країни — Копенгаген (Kobenhavn). Кількість населення з передмістями — 1,6 млн жителів станом на 2006 р. Перші згадки про місто датовані 1043 роком. Місто розташоване на островах Зеландія і Амагер.
Площа території країни — 43 тис. км². Крім цього, площа автономії Фарерських островів (північноатлантична частина Данії) — 1,4 тис. км², Гренландії — 2,176 млн км². Площу території Данії не можна стверджувати точно, так як океан постійно руйнує і додає матеріал до берегової лінії.
Грошова одиниця — данська крона. Час відстає від київського на одну годину.
Існує дві версії походження назви країни. За однією версією вважають, що сама назва утворилась від племені данів, які проживали на півдні Скандинавського півострова і в V-VII століттях нашої ери заселили Данський архіпелаг і Ютландію.[1] За іншою версією, «Денмарк» перекладається як «лісна країна», оскільки слово «дан» (або «тан») на староскандинавській мові означало «ліс».
Географія[ред. • ред. код]
Приатлантична країна розташована на північному-заході зони широколистяних лісів Європи в помірних широтах Євразії і займає півострів Ютландія і острови Данського архіпелагу: Зеландія, Борнгольм, Лесі, Лолланн, Мін, Сторстрем, Фюн, Фальстер та ін. Всього 407[2] островів в протоках і морях Північного і Балтійського морів. З 407 островів, населені лише 72.[3] Із цих островів найбільш крупними і населеними є Зеландія, де знаходиться столиця країни Копенгаген, Фюн, острови-близнюки Лолланн і Фальстер, а також віддалений майже на 200 км на схід у Балтійському морі острів Борнгольм.
Данія з космосу
Країна має сухопутний кордон лише з Німеччиною. Він проходить на півдні півострова Ютландія і має довжину 68 км. З 2000 року також є сухопутне сполучення зі Швецією (через Ересуннський міст і тунель). Загальна довжина берегової лінії Данії (півострова Ютландія та 406-ти островів) — 7,3 тис. км, що становить шосту частину довжини екватора.
Бук лісовий
На заході Данія омивається Північним морем, з півночі протокою Скагеррак і Каттегат, на північному сході — протокою Ересунн (найменша ширина Ересунна всього 4 км[1]), на сході і півдні — Балтійським морем.
Протоки Ересунн (Зунд), Скагеррак і Каттегат відокремлюють країну від Норвегії і Швеції. Найближчі сусіди Данії — Швеція і Норвегія — віддалені від неї протоками Ересунн та Скагеррак, причому відстань до Швеції — 4 км, а до Норвегії — близько 200 км. Відстань до Великобританії по Північному морю — близько 500 км.
Протоки Малий Бельт, Великий Бельт і Ересунн, які звуть Балтійськими протоками, відокремлюють один від одного півострів Ютландію, острови Фюн і Зеландію та Скандинавський півострів.[4] Вони є основним морським шляхом, який з'єднує Балтійське море зі Світовим океаном, і мають міжнародний правовий режим.
Територіальні води Данії — 4 морських милі (7,2 км). Жодна точка метрополії не віддалена від моря на відстань понад 52 км. Країні належить східна частина шельфу Північного моря.
Рельєф Данії рівнинно-горбистий. Більша частина території країни формується з великих хвилястих рівнин і невисоких, місцями крутосхилових пагорбів. Форми рельєфу сформовані переважно під впливом відступаючих на північ льодовикових покривів у плейстоцені, від яких залишилась велика кількість озер. На півночі Данії у результаті підняття утворилися ступінчасті морські рівнини. На сході країни знаходяться числені бухти, на заході і півночі — піщані дюни. Земля — оброблені рівнини, піщані дюни і лагуни на західному узбережжі; глибокі фіорди на сході. Переважають дерново-підзолисті, на Сході — бурі лісові грунти, на узбережжях — лучні алювіальні.
Східні береги країни сильно порізані, західні і північні рівні, облямовані піщаними дюнами. Уздовж низинних берегів збудовані численні дамби.
Поверхня Ютландського півострова і навколишніх островів рівнинна, клімат помірно теплий, морський. Вегетаційний період триває 200–235 днів, річна кількість опадів перевищує 600 мм.
Найвища точка — Ідінг-Сковхой 173 м над рівнем моря.
Данія — країна з морським кліматом, який характеризується м'якою зимою, прохолодним літом і довгими перехідними сезонами. Вплив океану найбільш різко виявляється взимку. Середня січнева температура для Данії 0 °C. Тривалість опалюваного періоду в Данії (з врахуванням поправки на вітер) рівна 220 дням. З липня по серпень температура повітря становить +16-18оС, а опадів порівняно небагато. Більшу частину року дмуть сильні західні вітри. Річна сума опадів 600–900 мм; часто бувають тумани. Середньорічна кількість опадів коливається — від найбільших на заході Ютландії, до 450 мм на узбережжі протоки Великий Бельт.
У Данії знаходиться багато невеликих озер. Сітка коротких річок Данії є несудохідними. Річки з невеликими ухилами, спокійною течією, численними вигинами річища (меандрами), плесами й перекатами. Найбільша річка — Гудено в східній Ютландії завдовжки 158 км. По річці курсують лише туристичні судна.
У Данії налічується понад 300 природоохоронних об'єктів, зокрема чотири національні парки, в яких зберігаються лісові масиви, вересові пустилища, болота, дюни, окремі види рослин і тварин.[5]
Див.також: Ґренландський національний парк
Населення[ред. • ред. код]
Докладніше: Населення Данії
Населення Данії — 5,43 млн осіб (2006), в тому числі:
Гренландія (2006) — 56,901 тисяч осіб.
Фарерські острови (2006) — 48,178 тисяч осіб.
Найбільший в світі острів Гренландія — північна частина Данії, покритий за виключенням прибережної смуги вічним льодом, слабозаселений.
Станом на 1999 рік 97% населення становили данці,[6] в 2005 році данці становлили 95% населення, а 4,5% — інші національності.[7] Тривалість життя — 80 років.[6]
Імігранти та їхні нащадки становлять 452 095 чоловік. Ця частка приходиться в основному на Північну Європу (41306), Великобританію (12 000), Німеччину (25 444), Польщу (13 509), Боснію і Герцеговину (20875), інші країни колишньої Югославії (23968), Туреччину (54 859), Сомалі (16948), Ірак (26 351), Іран (14289), Ліван (22232), Афганістан (10 876) і Пакистан (19301).[Джерело?]
Данія відрізняється від інших скандинавських країн високою щільністю населення. Щільність населення 126 на км². Найбільші населені пункти: Орхус, Оденсе, Ольборг, Фредеріксгавн, Есб'єрг.
Офіційна мова — данська. В данській мові лише два роди: загальний та середній; відмінків немає; часів — тільки три. Також вживається англійська, німецька, французька.
На початку 8 ст. в Данії утвердилося християнство. Після Реформації офіційним віросповіданням стало лютеранство.
До державної Євангелічно-лютеранської народної церкви Данії входить 94% населення. Релігійна діяльність країни визначається Конституцією Данії, основним принципом якої є передумова, що Лютеранська церква — офіційна церква Данії — повинна підтримуватися державою, а також принципами свободи віросповідання, свободи слова та свободи совісті. Підтримка, яку надає держава, є частково моральною та частково політичною (законодавче закріплення свята Воскресіння, а також законодавство з релігійних питань), частково фінансовою та адміністративною (участь у зарплатах та пенсіях духовенства, збір церковних податей, підтримка управління національною церквою при допомозі Міністерства Церковних Справ, допомога у контролюванні, консультаційні послуги та ін.) Євангелічна лютеранська церква підтримується за рахунок спеціального податку, яким обкладаються всі лютерани країни.[5] В країні мешкають мусульмани, католики, баптисти, іудеї тощо.[5]
Данія поділяється на п'ять адміністративних регіонів, створених 1 січня 2007 року в рамках адміністративної реформи, коли традиційний поділ країни на 14 амтів (сім амтів були розташовані в Ютландії, сім — на Данських островах (в тому числі два амта в межах Копенгагена)[1]) змінила нова система поділу на п'ять регіонів. Також тоді було скорочено кількість муніципалітетів із 270 до 98 — більш дрібні муніципалітети були об'єднані в більш великі одиниці. Більшість муніципалітетів мають населення, принаймні 20 000 людей, щоб мати фінансову та професійну стійкість, хоча з цього правила були зроблені кілька винятків.[8] Найбільш східна земля в Данії, архіпелаг Ertholmene, з населенням 90 (2014) і площею 39 га, не є ні частиною муніципалітету, ні регіону, але належить Міністерству оборони.[9] Королівство Данія є унітарною державою, проте Фарерським островам і Гренландії було надано самоврядування (політична автономія). Великі повноваження були передані на Фарерським островам і Гренландії, які мають свої власні уряди і законодавчі органи та які ефективно самоврядовуються щодо внутрішніх справ.[10] Тим не менш, вони законодавчо підпорядковані Фолькетінгу де ці дві території представлені двома місцями кожна. Верховні комісари (Данська: Rigsombudsmand) виступають в якості представників данського уряду в Фарерських островах і в парламенті Гренландії, але вони не можуть голосувати.[10] Фарерський уряд визначається рівноправним партнером з данським урядом в акті 2005 р.,[11][12] а люди Гренландії визначаються як окремий народ з правом на самовизначення.[13] |
