Європейців, хоча і не тільки їх, завжди цікавили питання: що таке Європейський Союз, яка його кінцева мета, чи перетвориться він на державу, чи втратять (збережуть) держави, які його утворюють, свій суверенітет? Частково відповіді на ці питання дають установчі договори, які регулюють відносини між Союзом і державами-членами.
Передусім слід зазначити, що виключно державичлени наділяють Європейський Союз компетенцією для досягнення їх спільних цілей. Відповідно, він може діяти лише в межах цієї компетенції. Союз зобов’язаний дотримуватися правової рівності держав-членів, поважати національну індивідуальність держав членів, яка властива їх основоположним політичним і конституційним структурам, зокрема в сфері місцевого та регіонального самоврядування. Особливий наголос традиційно робиться наповазі Союзу до здійснення державамичленами їхніх основних функцій, передусім тих, які спрямовані на забезпечення їх територіальної цілісності, підтримання суспільного порядку та охорону національної безпеки.
З іншого боку, відповідно до принципу лояльної (добросовісної) співпраці, як Союз, так і державичлени повинні проявляти взаємну повагу і сприяння один одному у реалізації завдань, заради яких створено ЄС. Більше того, національні уряди створюють сприятливі умови для виконання Союзом його завдань і утримуються від будьяких заходів, які здатні поставити під загрозу досягнення цілей Союзу. | 
