Євроклуб "Euroworld" КЗШ №114   

Хоча Європейський Союз не є державою, однак він має чимало ознак останньої. Однією з таких ознак є громадянство. Що означає дане поняття стосовно Євросоюзу?

Європейські співтовариства виникли і функціонували до 1992 року як об’єднання державчленів. Однак вже в 70ті роки ХХ ст.,коли почали робитися перші кроки на шляху від економічного до політичного союзу, починається усвідомлення необхідності компенсувати певний дефіцит демократії в Співтовариствах, посилити захист прав і свобод людини, а також підвищити популярність європейської інтеграції серед рядових членів співтовариства. Як наслідок виникає ідея запровадження загальноєвропейського громадянства. Інститут громадянства історично склався на рівні національних держав і традиційно розглядається як усталений політико правовий зв’язок фізичної особи з певною державою, який виражається в сукупності взаємних прав, обов’язків і відповідальності особи і держави. Хоча ЄС реалізує численні суверенні права властиві державі, однак не є власне державою. Внаслідок цього зміст поняття «громадянство Європейського Союзу» не тотожний змісту поняття «національне громадянство».

Вперше нормативне оформлення інституту союзного громадянства відбулося при підписанні Маастрихтського договору (розділ ІІ). Відповідні зміни до нього (ст. 1721) були згодом внесені Амстердамським договором. Нарешті, положення про громадянство ЄС отримали належне відображення також в Договорі про Конституцію для Європи, стаття 8 якого констатує, що громадянином Союзу є кожен, хто має громадянство однієї з державчленів. Громадянство Союзу додається.

На сьогодні інститут громадянства ЄС (як і Євросоюз в цілому) перебуває на етапі свого становлення. Громадянство Союзу має субсидіарний (додатковий) характер по відношенню до національного громадянства і не замінює собою останнє. Будь-яка особа, яка має громадянство державичлена Союзу, автоматич
но набуває громадянства ЄС. Виходячи з цього, оскільки держави-члени ЄС зберігають за собою суверенне право визначати, хто є їхніми громадянами, то відповідно процедура набуття і втрати громадянства ЄС буде різною і визначатиметься національним законодавством державчленів ЄС.

Громадянство ЄС можна умовно охарактеризувати як нерозвинуту модель національного громадянства, оскільки воно передбачає переважно гарантування прав, що визначають правові відносини між громадянами ЄС та інститутами Союзу (наприклад, вибори до Європарламенту, подання петицій) або полегшують перехід з під юрисдикції однієї державичлена до юрисдикції іншої (вільне пересування на території Союзу).

Набуття загальноєвропейського громадянства не перешкоджає особі реалізовувати в повному обсязі усі права і свободи як громадянину конкретної державичлена ЄС і разом з тим гарантує їй отримання комплексу додаткових прав і свобод.

До таких додатково набутих прав і свобод слід віднести:
– право обирати і бути обраним на виборах до Європарламенту у державічлені місця проживання на тих самих умовах, що й громадянин цієї держави;
– право обирати і бути обраним на місцевих виборах у державі члені місця проживання;
– право особи на розгляд її справ неупереджено, справедливо та у розумні строки Інститутами, установами, службами та агентствами Союзу;
– право на відшкодування Союзом будьякої шкоди, спричиненої діяльністю Інститутами чи їхніми службовцями під час виконання обов’язків, а також право звертатися до Інститутів Союзу однією з мов Конституції та отримати відповідь тією ж мовою;
– право на вільний доступ до документів Інститутів, установ, служб та агентств Союзу; право звернення до Європейського Уповноваженого з прав людини;
– право на звернення до Європейського парламенту;
– право вільно пересуватися і проживати у межах території держав-членів;
– право громадянина Союзу користуватися захистом дипломатичних та консульських установ будьякої державичлена на території третьої країни, де немає представництва держави-члена, громадянином якої є особа.