Євроклуб "Euroworld" КЗШ №114   

Визначена в якості цінності Союзу людська гідність в подальшому формулюється більш суб’єктивно і позитивно в нормах Конституції ЄС, передусім у розділі І «Гідність» Хартії Союзу про основні права.

Конкретизація поняття «гідність особистості» відбувається шляхом здійснення ряду логічно пов’язаних між собою кроків. В ході першого визначається об’єкт і сфера життя або реальна ситуація, в яких він потребує захисту. Другий крок пов’язаний з конституційним закріпленням принципу рівності громадян, що означає визнання гідності як ознаки, яка властива будьякій особистості.

Конкретизацію поняття гідності людини забезпечують норми Конституції, які

гарантують: право на життя і відповідно заборону смертної кари і право на свою фізичну і психічну цілісність, а також забороняють: заняття євгенікою, особливо якщо метою ставиться проведення відбору між людьми;перетворення людського тіла і його частин в джерело прибутку; репродуктивне клонування людської істоти; катування і нелюдське або таке, що принижує гідність людини, ставлення та покарання; рабство, торгівлю людьми та примусову обов’язкову працю.

На другому місці серед цінностей знаходиться свобода. Слід зазначити, що між «правами» і «свободами» як юридичними категоріями немає суттєвих відмінностей, оскільки як права, так і свободи окреслюють певні правові можливості людини в різних галузях життя, які гарантуються державою. Проте між ними можна встановити різницю на основі ступеня визначеності можливої поведінки і механізму державного гарантування.

Термін «право» традиційно застосовується тоді, коли йдеться про конкретні можливості поведінки (право на працю, відпочинок, медичне обслуговування, освіту, соціальний захист тощо). У випадку, коли необхідно підкреслити більший простір вибору варіанту поведінки на власний розсуд і під власну відповідальність, використовується термін «свобода». Тому цілком закономірно, що Конституція ЄС визначає правові можливостілюдини через «свободу» тоді, коли йдеться передусім про реалізацію творчих здібностей, що залежать передусім від потенціалу та рис особистості.

Зміст поняття «свобода» розкривається у розділі ІІ «Свобода» Хартії Союзу про

основні права. Так, зміст поняття свободи розкривається через право на повагу свого приватного і сімейного життя, житла і своїх повідомлень;

- право на вступ у шлюб і створення сім’ї;

- право на освіту та доступ до професійної освіти і підвищення кваліфікації;

- право власності; право на притулок, а також низка свобод, а саме: свобода думки, совісті і релігії;

- свобода вираження думки, зокрема свобода дотримуватися своїх поглядів, свобода отримувати або передавати інформацію без втручання з боку органів публічної влади і незалежно від кордонів;

- свобода зібрання та асоціацій; свобода мистецтва та науки;

- свобода професійної діяльності; свобода підприємництва. Євросоюз також гарантує захист даних особистого характеру та заборону вислання або видачі особи в державу, в якій існує реальна загроза застосування до особи смертної кари, катування або іншого нелюдського, або такого, що принижує людську гідність, ставлення и покарання.

Базовою цінністю Євросоюзу слід також визнати демократію. Європейський Союз сьогодні – це організація, яка заснована на принципах свободи, демократії, верховенства права, поваги до прав людини і основних свобод, які є спільними для усіх держав членів. За останні десятиліття на прикладі успішного досвіду Греції, Іспанії та Португалії, які не мали сталих демократичних традицій до вступу у ЄС, передусім постсоціалістичні країни Європи переконалися у дієвості приєднання до Союзу як засобу забезпечення їх демократичного устрою. Разом з тим слід вказати на існування гострої і справедливої критики ЄС стосовно наявності в ньому саме «дефіциту» демократії.

Ситуацію, що склалася навколо утвердження демократичних цінностей під час організації та функціонуванні Євросоюзу, багато хто із західних дослідників оцінює як кризову, відмічаючи при цьому гальмування процесу формування в Союзі загальноєвропейського громадянського суспільства, відсутність механізмів

впливу громадян ЄС на інститути Союзу і відповідальності останніх перед сус

пільством, обмеженість по вноважень Європарламенту

в сфері законотворчості та контролю за виконавчими структурами Союзу тощо

Недостатня демократичність організації ЄС протягом останніх десятиліть перетворилася на вагомий аргумент в руках тих, хто заперечує подальше поглиблення процесу інтеграції, продовження практики передачі Союзу суверенних прав державчленів, створення європейської федерації. Натомість проголошується нова мета політичної інтеграції – створення посправжньому самоврядної Європи, розвиток європейської представницької демократії на всіх

рівнях. Саме тому включення демократії в систему цінностей Союзу виявляється актуальним і цілком закономірним.

Сучасне розуміння демократії передбачає передусім акцентування уваги на юридичному забезпеченні прав і свобод людини і громадянина, яке є одним з найважливіших принципів організації і практичного функціонування основних політикоправових інститутів, організації і діяльності органів влади як на рівні держави і місцевого самоврядування, так і на загальноєвропейському рівні. Характеристика Євросоюзу як де мократичної організації влади передусім означає, що Союз:

1) заснований на здійсненні реального народовладдя. Союз по кликаний забезпечити можливість громадянам ЄС та їх асоціаціям інформувати Інститути Союзу про свою думку і публічно обмінюватися ними стосовно будьякої сфери діяльності Союзу. Інститути повинні підтримувати відкритий, прозорий і регулярний діалог з представницькими асоціаціями і громадянським суспільством. Важливою новацією, запровадженою Конституцією,має стати право громадян Союзу у кількості не менше одного мільйона чоловік, які представляють значну кількість держав-членів, виступити з ініціативою запросити Комісію в межах її повноважень подати пропозиції з питань, стосовно яких, на думку цих громадян, необхідно видати правовий акт Союзу з метою за стосування Конституції. Важливим проявом народовладдя є процедура ратифікації установчих договорів і Конституції в окремих державах-членах народом цих країн;

2) поважає і реально га рантує здійснення прав і свобод людини і громадянина.

Про реалізацію цієї вимоги свідчить запровадження громадянства Союзу, включення до тексту Конституції для Європи Хартії Союзу про основні права, приєднання ЄС до Європейської хартії про захист прав людини і основних свобод, а також визнання основних прав і свобод загальними принципами права Союзу;

3) забезпечує реальну участь громадян ЄС у формуванні органів влади в ЄС і здійснення контролю за їх діяльністю. На сьогодні про реалізацію даної вимоги свідчить запровадження прямих виборів  до Європейського парламенту; діяльність європейського омбудсмана; забезпечення прозорості діяльності інститутів, органів і установ Союзу; заохочення і сприяння з боку Союзу соціальному діалогу. Поряд з названими важливе місце в системі ціннос

тей займає рівність. Дана цінність конкретизується в положеннях розділу ІІІ «Рівність» Хартії Союзу про основні права. Євросоюз виходить із рівності всіх прав своїх громадян, зокрема рівності чоловіків і жінок (в усіх сферах і передусім в питаннях зайнятості, праці і заробітної платні), а також рівності всіх перед законом.

Він не допускає також будьяку дискримінацію, зокрема за ознаками статі, раси, кольору шкіри, етнічного та соціального походження, генетичних рис, мови, релігії або переконань, політичних або будьякихінших поглядів, приналежності к національним меншинам, майнового стану, народження, інвалідності, віку або сексуальної орієнтації.

В контексті розмови про забезпечення правової рівності слід наголосити на повазі Союзу культурного, релігійного та мовного різноманіття, на забезпеченні прав

дитини та літніх людей, а також готовності сприяти соціальній і професійній інтеграції інвалідів.

Верховенство (панування) права. Право, по відношенню до держави, а також Союзу, є первинним. Влада на рівні держави або Союзу не створює право. Більше того, прийнято вважати, що Союз як наднаціональна організація влади створена саме завдяки праву. Союз лише дає юридично завершені формулювання, в яких закріплюються уявлення про справедливість, що об’єктивно склалися в суспільстві і потребують державного захисту. Отже, за допомогою законів, судових прецедентів тощо держава лише надає праву формальної визначеності. У реальній діяльності держава повинна бути найважливішим засобом проведення в життя права. Панування права в житті суспільства забезпечує створення демократичних структур влади, гарантування верховенства конституції як найвищого за юридичною силою нормативноправового акта, а також правових законів, підвищення їх якості. Конституція Союзу, яка завжди матиме правовий характер, таким чином визначить межі втручання Союзу у справи національних держав, а також у сферу саморегуляції громадянського суспільства, яке має набути субсидіарного (додаткового) характеру і не може зашкодити інститутам і механізмам саморегуляції.

Завершує перелік цінностей Союзу дотримання прав людини. Це, однак, не означає, що права людини знаходяться на останньому місці серед пріоритетів Союзу. Дотримання прав людини вимагає безумовного визнання, нормативного закріплення, реального здійснення і гарантування Союзом невід’ємних прав і

свобод людини. Фактично реалізація всіх вище перелічених цінностей є найбільш дієвим засобом реально забезпечити в житті проголошені численні права і свободи людини і громадянина.