Польський депутат Європарламенту Павел Залевський оголосив початок нового розділу в польсько-українських відносинах. На своїй офіційній інтернет-сторінці та в популярних соціальних мережах політик закликає пересічних українців донести свою думку про європейські перспективи України до євросозних високопосадовців. Про те, чому він активно зайнявся питанням інтеграції України в ЄС Павел Залевський розповів «Радіо Свобода».
– Пане Залевський, з якою метою Ви створили україномовну версію своєї офіційної інтернет-сторінки і розпочали інформаційну кампанію в соціальних мережах, спрямовану на громадян України?
– Сьогодні відносини між Україною та ЄС відбуваються передусім на рівні політиків. Тобто політики ЄС слухать українських політиків, як провладних, так і опозиційних, й на підставі їхніх думок формують власні думки. Моя ідея полягає в тому, щоб про важливі для українців справи євросоюзним політикам сказали пересічні українці . Зокрема я хочу, щоб звичайні люди сказали керівництву ЄС, чому потрібно лібералізувати візовий режим між ЄС та Україною, а згодом взагалі його скасувати. Я звернувся до громадян України, аби вони до 30 січня надсилали свої думки з цього приводу на мої профілі у соціальних мережах, зокрема такі як «facebook» чи «контакти». Я попросив українців, щоб вони відповіли на запитання: «Що зміниться в їхньому життя, якщо буде відмінено візовий режим?» Як на мене, конкретний життєвий досвід звичайних українців дуже важливий для тих, хто має ухвалювати рішення щодо візового режиму. Адже це рішення стосуватиметься саме пересічних громадян. Я добре пам'ятаю, як свого часу полякам дошкуляли обмежені можливості подорожувати за межі Польщі. Я переконаний, що скасування візового режиму матиме позитиві наслідки як для України, так і для ЄС. Я проаналізую й систематизую листи, які вже почали до мене надходити й передам їх голові Європарламенту Єжи Бузеку а також голові Європейської комісії Жозе Мануелю Баррозу. Як на мене, у євросоюзних структурах для ухвалення правильних рішень іноді бракує голосу звичайних громадян.
– Пане Залевський, а чому Ви так активно зайнялися українськими питаннями саме тепер, коли багато європейських політиків, зокрема польських, говорять про певну втому від України?
– По-перше, я займаюся українською проблематикою багато років. Після здобуття Україною незалежності, на початку 1992 року я ініціював створення польсько-української міжпарламентської групи. Як показав час, це була найчисленніша міжпарламентська група в історії демократичної Польщі. У польському Сеймі до неї належали 120 депутатів із 460. По-друге, рік, що саме розпочався – це рік великих можливостей для України. Саме в 2011-му може завершитися переговорний процес щодо угоди про вільну торгівлю між ЄС та Україною. Багатьом недостатньо поінформованим здається, що це якісь неістотні, так би мовити, «технічні переговори». Та це далеко не так. Насправді ці переговори – це фундаментальна справа для європейського майбутнього України. Якщо вони завершаться успіхом, то євросоюзна та українська економіка інтегруватимуться. Це в свою чергу істотно вплине на увесь процес зближення України з ЄС. На мою думку, шанс на успіх переговорів є, особливо в зв'язку з тим, що президентом ЄС цього року буде Польща. Проте, я сподіваюся, що й Угорщина, яка саме розпочала свій президентський термін в ЄС, також буде активною в цьому питанні. Хочу наголосити, що угода про вільну торгівлю між Україною та ЄС – це зміст угоди про асоційоване членство України в Європейському Союзі.
– Ви вважаєте, що переговорний процес про асоційоване членство України в ЄС може успішно завершитися в недалекому майбутньому?
– Якщо угода про вільну торгівлю буде укладена цього року, то підписання угоди про асоціацію – це питання найближчого часу. Я не виключаю, що за великої мобілізації української сторони таку угоду можна укласти вже на межі цього та наступного років. Пригадую як у 1992 році була укладена угода про асоційоване членство Польщі в ЄС. Ця угода дуже багато змінила в Польщі, вона зінтегрувала польську економіку з європейською ще до вступу Польщі в ЄС. Мені здається, що український уряд розуміє важливість моменту, тому я оптиміст у цьому питанні.
– Чи, на Вашу думку, для зближення України з ЄС достатньо тільки економічної інтеграції?
– Президент Янукович, твердить, що його мета – максимальне наближення України до ЄС, а в майбутньому членство України в ЄС. Тим самим він дає привід об’єднаній Європі оцінювати його діяльність та діяльність його команди з точки зору європейських стандартів. І тут, звичайно, зявляється багато знаків запитання, приводів до занепокоєння. Сьогодні ми бачимо, що під різними приводами розпочинаються судові справи винятково щодо опозиційних політиків. Тож напрошується висновок, що тут ідеться не тільки про дотримання законодавства. Я не вникатиму в зміст цих справ, якими зараз займаються українські правоохоронні органи. Це внутрішні українські питання, я не оцінюю слушності закидів щодо цих людей із опозиції. Проте, для мене очевидно, що ці закиди стосуються тільки певної групи українських політиків. Ця ситуація лягає тінню на функціонування теперішньої команди влади. Зрештою, про це йдеться в резолюціях Європейського парламенту. Європейські політики переконані, що не може бути компромісів у розумінні демократичних стандартів, тим більше якщо йдеться про Україну. Якщо Україна декларує, що європейські цінності для неї важливі, то повинна їх дотримуватися. В європейській Україні повинна функціонувати європейська правова система, яку не вдасться по-різному інтерпретувати, залежно від того, хто в Україні при владі.
– Якою мірою Ваші погляди на європейські перспективи України збігаються з офіційною політикою Варшави? Здається, головний пріоритет польської зовнішньої політики тепер не Україна, а Росія....
– Це помилкове враження. Те, що Польща нормалізує свої стосунки з Росією – корисне для Польщі, але також і для України. Ми використовуємо певний шанс у стосунках із Росією, та це не означає, що платимо за це незацікавленістю Україною. Як на мене донедавна польська політика щодо України була не стільки результативною, як декларативною. Тепер Варшава реальніше оцінює ситуацію, підтримує європейські прагнення Києва, не заплющуючи водночас очей на загрози для демократії в Україні. Попри всі труднощі цього періоду варто йти вперед і довести до успішного завершення винятково важливі переговори про вільну торгівлю, а згодом і про асоційоване членство в ЄС. У Європейському Союзі, а зокрема в Німеччині, є багато таких політиків, котрі хотіли б покласти край активній політиці ЄС щодо України. Вони використовують приблизно такі аргументи: «Україна зсувається в бік авторитаризму на кшталт білоруського, тож нема сенсу інвестувати в будування відносин із Україною». Мовляв, треба відмовитися від України задля стосунків із Росією, оскільки Росія велика держава, з багатими покладами корисних копалин, важливий гравець на міжнародній арені. Та на мою думку, такий хід мислення – дорога в нікуди. Я вважаю, що ЄС повинен говорити про проблеми в Україні, та якщо команда Януковича декларує своє бажання наблизити Україну до ЄС, потрібно зробити все можливе, щоб ці декларації реалізувалися. Якщо українцям вдасться ввести якісь реальні європейські стандарти в якійсь галузі, то вони впливатимуть на інші галузі суспільного життя.
– Ви твердите, що інтеграція України в ЄС матиме позитивні наслідки не тільки для України, а й цілої Європи. Що маєте на увазі?
– Українці схожі на поляків, тобто вміють працювати й ризикувати. Вони не чекають, що хтось щось зробить для них і за них. Сьогодні мільйони українців, які працюють в усьому ЄС, показують усій Європі наскільки корисним був би вступ України в європейську спільноту. Навіть беручи до уваги ті суспільні та демографічні проблеми, які є в Україні, можна ствердити, що це держава з величезним потенціалом. Україна може допомогти здинамізувати розвиток ЄС. З другого боку Україна, впроваджуючи у себе євросозні стандарти й процедури, стане стабільною державою. Крім того, Україна в ЄС позитивно впливатиме на всю Східну Європу, зокрема й на Росію. Сьогодні Росія устами своїх президента і прем’єра говорить про необхідність її модернізації. Та якщо Медведєв і Путін думають, що можна створити якийсь європейсько-російський гібрид модернізації, то вони помиляються. Європа розуміє модернізацію як певні демократичні стандарти та стабільність, що створені тією європейською культурою, яку визнають українці. Якщо об’єднаній Європі вдасться на прикладі України показати європейський шлях модернізації, то це фундаментально вплине на такі країни, як Росія чи Білорусь. З цієї точки зору роль України для демократизації і стабілізації всього регіону дуже важлива.
|
