Ви увійшли як Гость
Група "Гості"Вітаю Вас Гость
Четвер
28.03.2024
11:34

Євроклуб "Euroworld" КЗШ №114   

Наш час
Погода в Європі

Меню сайту
Категорії розділу
Святкуємо та відзначаємо події разом! [290]
Новини ЕС [51]
Новини України [73]
Новини нашого Євроклуба [164]
Наші газети [25]
Форма входу
Пошук
Карта світу
Календар
«  Грудень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Наші досягнення
Фоторепортаж
Архів записів
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2010 » Грудень » 18 » Амбіції Угорщини і головування в ЄС
04:48
Амбіції Угорщини і головування в ЄС

Наступного року Угорщина головуватиме в Європейському Союзі. Які завдання ставить перед собою Будапешт у зв’язку з цим? Чому в Угорщині велику увагу приділяють енергобезпеці й вважають дуже важливим проект NABUCCO? І якими вбачаються в цій сусідній країні перспективи Східного партнерства й стосунків із Києвом»?

Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю Надзвичайного і Повноважного Посла Угорської Республіки в Україні Міхаля БАЄРА, який працював послом із особливих доручень і відповідав в угорському МЗС за газопровід NABUCCO і енергобезпеку Угорщини.

— Пане Посол, ваш міністр закордонних справ, в недавньому інтерв’ю, присвяченому майбутньому головуванню Угорщини в ЄС, сказав: «Нам потрібно знайти справжню душу Європи», яка начебто знаходиться поруч, але час від часу зникає. Який все-таки бачать в Угорщині душу Європи?

— Я думаю, що наш міністр висловився алегорично. Я не можу коментувати його заяви, та можу сказати, що зі свого боку Угорщина є дійсним членом Європейського Союзу. Наш інтерес полягає в тому, аби Євросоюз розширювався й заглиблювався з точки зору свого майбутнього, економічної й політичної потужності. Угорщина дуже активно підтримує розширення ЄС на схід. Звичайно, в Європі відбуваються певні процеси, які не сприяють розширенню, оскільки у нас виникли свої економічні, фінансові проблеми. Нам потрібно ще «переварити» великий раунд розширення, що в умовах економічної кризи відбувається набагато складніше. Та це не змінює нашу позицію. Ми й далі виступаємо за продовження розширення ЄС. На мою думку, все це входить в наше розуміння душі Європейського Союзу. Ми вважаємо, що Європа не закінчується біля наших кордонів. Досить великі території по сусідству ми, в Угорщині, розглядаємо як абсолютно європейські країни.

— А якщо зазирнути в далеке майбутнє, то, на вашу думку, чи не повинна Європа рухатися в бік федералізації, до постнаціонального простору, як прогнозував нещодавно в Києві екс-прем’єр-міністр Бельгії Гі Ферхофштадт?

— Це складне питання. Ми хочемо, аби Євросоюз був сильною організацією. Ми вважаємо, що в цьому плані розміри починають набувати важливішої ролі. Ми зацікавлені в тому, аби ЄС став і могутнішим ринком, і потужнішою економічною машиною. З одного боку, удосконалюватимуться юридичні рамки. Зокрема, з набуттям чинності Лісабонської угоди створюється єдина європейська дипломатія. Процес відбувається, а наскільки він буде швидким, обширним і глибоким — це залежатиме від того, який баланс інтересів необхідно зберегти в ЄС.

— С початку наступного року ваша країна головуватиме в ЄС і пропонує досить амбітну програму. Та деякі європейські дипломати застерігають, що в Брюсселі чекають компетентного, а не амбітного головування. Що ви скажете на це?

— Спостерігачі люблять оцінювати заздалегідь. Мені ж здається, що оцінка буде поставлена в кінці червня — на початку липня. Я можу сказати, що Угорщина має свої амбіції. Але це не лише наші амбіції, тому що головування стосується не країни, а Євросоюзу. Нам передається багато питань від попереднього головування. У той же час ми зрушимо питання енергобезпеки, Дунайської стратегії, вирішення проблематики ромів. Також наша країна відповідатиме за організацію й частково за підготовку саміту зі «Східного партнерства». І в цій роботі ми хочемо бути професійними, виявляти ініціативу й служити цілям Євросоюзу. Я хотів би наголосити, що наша програма головування має повну підтримку з боку членів ЄС і з боку керівництва Європейської комісії і Ради Європейського Союзу.

— Чи могли б пояснити слова вашого міністра Яноша Мартоньї, який заявив, що Угорщина збирається відігравати активну і навіть наступальну роль в регіоні Центральної й Східної Європи? У чому полягає ця роль?

— У нас, дійсно, є великі амбіції. По-перше, це енергобезпека. Угорщина є передовою країною в цій галузі. І саме до приїзду сюди, до Києва, два з половиною роки я працював послом з особливих доручень і відповідав в МЗС за газопровід NABUCCO і енергобезпеку Угорщини. Наша країна є передовою з точки зору будівництва інтерконнекторів газопроводів, які поєднують Угорщину з сусідніми країнами.

Ми активно виступаємо за створення енергетичного коридору «Північ—Південь» від Балтійського моря до Адріатичного моря, який охоплює такі країни, як Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Хорватія, і може пересікти Ямал, газопровід «Дружба», NABUCCO, якщо буде «Південний потік» і закінчуватися на березі Адріатичного моря, де може бути побудований термінал з прийому зрідженого газу. Те ж саме відноситься до Польщі, на півночі якої планується будівництво подібного терміналу. Я думаю, що це може забезпечити значну гнучкість нашому ринку газу і в цілому зробити великий внесок у нашу енергобезпеку. Угорщина також є передовою країною з будівництва підземних газових сховищ. І ми можемо в цьому плані відігравати регіональну роль. Торік ми допомагали Сербії і Боснії, й Герцеговині, а також Хорватії своїм газом зі своїх сховищ.

Ми також хочемо відігравати значну роль в сфері розширення ЄС. Я думаю, що тут Угорщина дала зрозуміти, наскільки ми активно підтримуємо ці процеси на півдні й сході. Нас примушує бути активними в Центральній Європі й Східній Європі, і той факт, що поза нашими кордонами живуть угорці. І вони теж можуть відігравати неабияку роль в зміцненні співпраці й двосторонніх зв’язків між Угорщиною та їхньою батьківщиною. Я думаю, в цьому плані у нас значний прогрес.

— Пане Посол, а чи точно саміт зі Східного партнерства відбудеться 26 травня наступного року. Наскільки відомо, президент Саакашвілі просив перенести дату, оскільки цього дня в Грузії святкують день Незалежності?

— Так, буде інша дата. Наскільки я знаю, саміт відбудеться 27 травня.

— До речі, деякі експерти висловлюють стурбованість щодо долі Східного партнерства. Чеський посол і спеціальний посланець зі Східного партнерства Петро Мареш вважає, що наступний рік може вирішити долю цього проекту. Петра Кучинкова з факультету суспільних досліджень університету імені Масаріка в Брно назвала два завдання, які стоять перед Східним партнерством: необхідність забезпечити фінансування в бюджеті на 2014—2020 роки і переконати Росію, що це не антиросійська ініціатива. Як ви можете прокоментувати це?

— Східне партнерство — дуже хороша ініціатива. Вона надає рамки нашим шістьом партнерам для зближення з ЄС. Треба врахувати, що ініціативі менше двох років. А два роки — це не дуже великий період, аби ховати ініціативу. Я вважаю, що структури усередині Східного партнерства в принципі створені. Є платформи і робочі групи, які активно працювали. Я сприймаю з розумінням зауваження східних партнерів про брак фінансових коштів для підтримки цієї співпраці. У той же час я маю підкреслити, що Східне партнерство не означає перекачування грошей, а є додатковим інструментом для виконання домашнього завдання партнерами в області гармонізації законів, організації суспільного і політичного життя.

Ми хочемо підготувати цей саміт із урахуванням бажань і думок наших партнерів. І ми зважаємо, що маємо вирішити, як зробити Східне партнерство конкретнішим, як перетворити його на ефективніший інструмент.

Я думаю, що до саміту це питання треба якось відпрацювати, аби саміт виявився успішним, аби тією чи іншою мірою відповів на критичні зауваження наших партнерів. Це потрібно і для того, щоб підготуватися до наступного фінансового бюджету ЄС. Після саміту в Будапешті в другій половині наступного року в Євросоюзі починається попередня дискусія про новий бюджет ЄС на 2014-2020 рр. Якщо у нас будуть хороші ідеї, хороші проекти, то Східне партнерство може вже по конкретних питаннях зробити великий крок уперед. Ми могли б виділити величезні суми на Східне партнерство. А де у нас проекти, куди ми можемо «зсипати» ці гроші. Я ціную нетерплячість, це означає, що партнери чогось хочуть і дійсно переймаються Східним партнерством. Та історія ЄС доводить, що там всі проекти й ініціативи набирають обертів поступово. Я думаю, що Будапештський саміт дасть поштовх, і ми зможемо переключитися на одну швидкість вище.

Ми готові працювати з Росією з питань Східного партнерства. Ми не розглядаємо Східне партнерство як якийсь антиросійський крок. У нас такого бажання немає. Ми беремо до уваги бажання наших східних партнерів, які хочуть заглиблювати і розширювати свої стосунки з ЄС. Ми не заперечуємо їхнє право мати добрі відносини з Москвою. Я думаю, якби Москва намагалася більш позитивно співробітничати зі Східним партнерством, то це було б на користь всього європейського континенту.

— Повертаючись до теми NABUCCO, чи перспективний, на вашу думку, цей проект. Бо в Росії його називають політичним, а «Південний потік» — комерційним. Так зокрема, його характеризує депутат Російської Думи Леонід Григор’єв.

— Ви можете мене зрозуміти, якщо я не коментуватиму вислів пана Григор’єва. Я займався цим питанням досить багато і глибоко від імені угорського уряду. Я їздив від Ашхабада до Вашингтона, від Осло до Багдада, від Анкари до Брюсселя. Моє завдання полягало в тому, аби мати контакти зі всіма гравцями, які можуть вплинути на цей процес і допомагати просувати проект NABUCCO. Угорщина зіграла свою роль.

Якщо говорити про NABUCCO, то це не лише проект, а й символ. Це проект № 1 за значимістю, за потужністю, за можливим впливом на європейський енергоринок. Він може відкрити для ЄС південний енергетичний коридор. Я думаю, що Євросоюз просто не може собі дозволити ні з точки зору енергобезпеки, ні точки зору комерційних принципів не бути пов’язаним з сусідніми країнами, де можна добувати і купувати газ. Для нас Туреччина, Ірак і Азербайджан якраз є сусідами в цьому плані.

— А як щодо конкретних термінів будівництва цього газопроводу?

— Поки остаточне рішення про будівництво NABUCCO не ухвалене. Ведуться переговори про те, звідки взяти газ для наповнення цього газопроводу. Але це вже останній етап. Оскільки такого проекту в Європі ніколи не було, треба було створити юридичну міжнародну базу, політичну й фінансову підтримку. Все це вирішено. Європейський банк реконструкції й розвитку, Європейський інвестиційний банк готові надати проекту половину необхідної суми. Комерційні банки дадуть решту. Тут немає питань. І перед ухваленням остаточного рішення залишається забезпечити газ для NABUCCO. Я думаю, що нам удасться знайти газ і підписати контракти про спорудження газопроводу. Я не говорю, що тут немає політичного моменту. Виробники газу теж мають певну політичну мету. А з нашого боку політична мета полягає в тому, що ми хочемо мати різні джерела постачання газу. І ми не хочемо залежати від одного чи іншого джерела. Це нормальне прагнення будь-якої країни. Тому що це питання і енергобезпеки, і ціни, а також економічних можливостей. Наприклад, Казахстан і Азербайджан мають величезні запаси газу і хочуть самі продавати це на Захід.

— І чим же відрізняється цей проект від «Південного потоку»?

— Для реалізації NABUCCO створена компанія NABUCCO Pipeline International, що складається з семи приватних компаній, які витрачатимуть гроші на свій страх і ризик. Це — абсолютно комерційний проект. Причому NABUCCO буде створений як магістральна дорога і надаватиме можливість перекачування газу. І його реалізація буде великим успіхом, оскільки відкриється новий коридор для постачань газу і можливо нафти. І це значно підвищить енергобезпеку ЄС.

— Чи бачите ви з боку ЄС чітку підтримку NABUCCO? Оскільки наш міністр Юрій Бойко недавно був у Брюсселі й заявив, що Україна чекає від керівництва ЄС чіткої позиції щодо цього газопроводу.

— У нас абсолютно чітка позиція. ЄС і політично, і фінансово повністю підтримує NABUCCO. Названі мною вище банки є європейськими, й ЄС впливає на їхню діяльність. А Європейська комісія повністю підтримує NABUCCO. Тут не має бути сумнівів щодо позиції ЄС по NABUCCO. І цей проект абсолютно пріоритетний у рамках «Південного коридору».

— Я вам наведу цитату нашого міністра: «Якщо проект NABUCCO є пріоритетним, то чому деякі країни ЄС є корпоративними учасниками будівництва «Південного потоку». Нам незрозуміла мотивація наших партнерів, а Україна повинна бачити перед собою перспективу своєї ГТС».

— «Південний потік» — дещо інша історія. У Києві не повинні забувати те, що в 2006 році була хоч і коротка, але серйозна криза. Також не треба забувати про наслідки газової кризи в 2009 році. І європейські країни почали шукати можливості забезпечити постачання газу при виникненні конфлікту між Росією та Україною. І практично ідея будівництва «Південного потоку» виникла після першої кризи між Києвом і Москвою. Причому господарями цього проекту є не наші країни, а Італія й Росія.

— Але Італія — член ЄС.

— В урядів — своя воля, вони ухвалюють власні рішення. Брюссель не нав’язує нам, яке паливо використовувати. Для Італії, яка залежить від постачання газу з Африки, «Південний потік» є засобом диверсифікації джерел. Усі зараз дивляться на альтернативні російські маршрути з точки газового конфлікту. Це помилковий підхід. Не виключено, що буде нова криза. Але поки тенденція відносин між Україною та Росією стала позитивною. Проте всім потрібні альтернативні джерела, і це дуже привабливо для країн, які сьогодні висять на одній трубі.

Я розумію, що Україна зацікавлена в ширшому використанні її ГТС, яку можна дешевше модернізувати. Але думаю, що питання української ГТС і співпраці в цьому плані між ЄС, Україною й Росією якоюсь мірою впливатимуть на долю «Південного потоку». Коли і як це станеться, я поки не можу сказати. Та однозначно, Європа піклуватиметься про свою енергобезпеку, і поведінка України впливатиме на наші кроки. В той же час я вважаю, що українці повинні думати про диверсифікацію. Мені відомі плани про будівництво терміналу для прийому зрідженого газу. Думаю, що NABUCCO може бути підключений до української мережі. Треба думати про це, тому що це нормальна реакція будь-якої держави, яка залежить від одного джерела. Це питання безпеки, цін, економіки. Наприклад, навіщо закачувати газ на Закарпатті, якщо його можна отримати з Угорщини, а на сході України можна узяти з Росії.

— Чи вигідно Угорщині взяти участь у реконструкції української ГТС? Про таку можливість говорив в одному з інтерв’ю «Дню» український посол в Угорщині.

— У нас побудована досить потужна структура газопроводів, через які можна постачати російський газ із України на південь Європи. І ми зацікавлені в тому, аби ця система працювала. У нас є загальна зацікавленість у стабільності України, в модернізації вашої економіки, включаючи модернізацію української ГТС в рамках співпраці між Україною, ЄС та Росією. У нас є компанії, які займаються будівництвом і модернізацією потужних енергомаршрутів. Я думаю, що вони теж могли б взяти участь в модернізації української ГТС, якщо такий проект буде розроблений і оголошений конкурс. Ми повністю готові для участі в модернізації української ГТС.

— Пане Посол, не могли б ви детальніше пояснити слова вашого прем’єра, який під час візиту до Києва заявив: «Є великі можливості співпраці між стабільною Україною, яка є сусідом стабільної Угорщини»?

— На цих переговорах наш прем’єр дуже однозначно висловився в тому плані, що зараз в Угорщині існує стабільний уряд, який має підтримку понад двох третин депутатів у парламенті. Він провів паралель із ситуацією, яка склалася тут після президентських виборів. Це означає, що в Україні теж є керівництво, яке має можливість зробити різні кроки у співпраці з партнерами. Ми були дуже задоволеними, що з обох боків було висловлене сильне бажання розвивати дуже швидкими темпами нашу двосторонню співпрацю. На жаль, останні два-три роки темпи нашої двосторонньої співпраці дещо уповільнилися. Криза теж вплинула на торговий обіг. Ми вважаємо, якщо в Україні вдається стабілізувати економіку й суспільно-політичне життя, тоді це дуже позитивно вплине на наші відносини.

— Якщо можна, трохи поговоримо про Угорщину. На останніх парламентських виборах ультраправа партія «Йоббік» стала третьою за чисельністю парламентською фракцією. В інших європейських країнах до парламенту теж потрапили ультраправі. Чи не вважаєте ви, що це несе загрозу демократії?

— Ні, не думаю. Ця партія має всього 7 % місць у парламенті. А в урядової партії — дві третини. То, вочевидь, ця ультраправа партія не може відігравати вирішальну роль у прийнятті законодавства. Але таке бажання електорату треба поважати. І всі політичні партії самі мають вирішити, як до цього ставитися. Перебування в парламенті цієї політичної сили не загрожує демократичному правлінню.

— Чи не вплинуло це на імідж країни, поліпшення якого, як заявив пан Мартоньї, є головним завданням уряду і зовнішньополітичного відомства?

— Усе може впливати на імідж. Швидше за все, на імідж Угорщини впливає те, як уряд веде справи, як розвивається країна, який загальний внесок вона робить до ЄС і НАТО. Але у Франції теж є партія Ле Пена. Чи зчинився великий галас? У них було багато депутатів у парламенті, але ніхто не побоювався, що французька демократія наражатиметься на небезпеку. Можливо, це якесь нове явище. Та це суверенне вирішення електорату. Але думаю, що імідж Угорщини залежатиме від уряду, а не від тієї чи іншої партії.

— І того, як уряд управляється з наслідками світової фінансової кризи?

— Наш уряд має свою програму. І по деяких питаннях воно ухвалює відмінні від попереднього уряду рішення. На основі даних про зростання ВВП, а у третьому кварталі це зростання склало 1,7 %, у другому — близько 1 %, можна зробити висновок, що наша економіка стала зростати. Чекаємо, що наступного року зростання складе 3 %.

— Завдяки чому?

— Зараз уряд запроваджує нову податкову систему, що передбачає введення додаткових податків на великі компанії, банки, аби збалансувати наслідки економічної кризи. У лютому парламенту й ЄС будуть представлені реформи з реорганізації певних послуг держави. З одного боку, у нас іде фіскальна стабілізація, скорочення дефіциту держбюджету. А з іншого боку, почнеться реорганізація державної діяльності. Ми поки мало знаємо, в яких сферах станеться ця реструктуризація. У нас наступного року дефіцит бюджету буде одним із найменших серед членів ЄС. Угорщина є в цьому плані одним із лідерів.

— У тому числі по скороченню міністерських посад. Як відомо, у складі нового уряду лише вісім міністрів.

— Так, ми лідери. Та не знаю, добре це чи погано. Ми лідери і по розміру держборгу. Тут непогано було б бути трішки позаду. Уряд зараз збирає гроші для зниження держборгу, а також зниження тиску на бюджет, причиною чого є високий рівень повернення банкам кредитів. До речі, подібний приклад наслідує багато країн ЄС.

— Пане Посол, якщо можна, повернемося до теми паралелей між урядами наших країн. Деякі депутати в угорському парламенті говорять, що нинішній уряд Угорщини хоче подібно до України прийняти нову конституцію, аби підсилити свої можливості. Чи так це насправді?

— Дійсно, таке бажання є. Нагадаю, що в 1989 році парламент вніс серйозні поправки до закону про конституцію 1949 року. Уряд вважає, що необхідно ухвалити новий закон. Він виходить із того, що стара конституція не могла врегулювати багато питань у нових умовах. Днями новий проект конституції опублікований на різних сайтах, і всі бажаючі можуть надсилати свої коментарі й пропозиції. З боку уряду висловлено бажання навесні наступного року ухвалити новий закон про конституцію. Поки передчасно говорити про те, що регулюватиме ця конституція.

— А яку форму правління вона закріпить —парламентську чи, можливо, президентську, як це зроблено в Україні?

— Я думаю, що у нас таких стрибків очікувати не слід. У нас залишається парламентська система. Поправки можуть стосуватися розподілів повноважень між гілками влади. Не думаю, що слід чекати корінних змін, зокрема надання президентові повноважень, яких у нього не було з 1990 року. Заяви прем’єра і голови підготовчої комісії вказують на те, що таких змін не буде. Були розмови про дві палати, але тенденції вказують, що парламент буде однопалатним. У новій конституції уряд хоче дати квоти для представництва нацменшин у парламенті. Раніше цього не було.

— Пане Посол, ще буквально півроку тому багато послів ставили питання, куди рухається Україна, тим самим виявляючи сумнів щодо курсу уряду на інтеграцію в ЄС. Що ви думаєте з приводу руху нашої країни?

— Я думаю, що Україна рухається до зміцнення свого національного суверенітету, державності й незалежності. Це ми поважаємо і підтримуємо. Нас цікавить лише якість цього процесу. Як відзначив наш прем’єр, ефективно й успішно можна співробітничати лише із стабільним партнером. А якщо там безлад, конституційний вакуум, то важко домовлятися з партнером. Я думаю, що зараз в України є шанс піти цілеспрямовано в цьому напрямку. Ми зацікавлені в тому, щоб досягнення в царині демократичних свобод, діяльності неурядових організацій, дотримання свободи слова не лише збереглися, а й поглиблювалися. При цьому мають бути ефективна і стабільна економіка, стабільне політичне життя й активний держапарат. Ці очікування виходять із того, що Україна хоче бути членом ЄС. А членом Євросоюзу можна стати лише із придбанням тих методів і правил політичного й економічного суспільного життя, які існують в ЄС. Ми не думаємо, що Україна може це зробити за один крок. Ми підтримуємо Україну в її прагненні вступити в ЄС і чекаємо, що вона удосконалюватиме свої правила, закони згідно з цією метою.

— Як ви проводите час у Києві?

— Та хіба у мене є вільний час? Це вже у мене п’ята посольська місія. Щодо нинішньої, то це був незвичайний вступ на посаду посла. Адже 12 листопада сюди з візитом прибув наш прем’єр-міністр. 22-23 листопада я супроводжував до Будапешта голову Верховної Ради. Через тиждень — візит нашого президента до України. А в проміжку я намагаюся «бігати» по конкретних питаннях, які необхідно вирішувати у зв’язку з двосторонніми питаннями і підготовкою цих візитів. Просто почати стандартне життя посла поки мені не вдалося. Я вважаю, що вступ на посаду як для посла був непоганий, але все-таки хотів би почати формальніше життя посла. Оскільки треба представитися, налагодити контакти і в дипкорпусі, і в держапараті, і в парламенті. Я серйозно готуюся до цього. Але, на жаль, або на щастя, стати до такої роботи я зможу лише після новорічних свят.

Категорія: Новини ЕС | Переглядів: 517 | Додав: IrinaYurievna | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar