Вітаутас Великий (Great Prince of the Grand Duchy of Lithuania, 1350-1430), з 1392 року великий князь Литви, син Кейстута.
Після унії Литви з Польщею 1385 Вітаутас, спираючись на литовських і російських бояр, що жили в російських областях Литви, боровся за незалежність Литви від Польщі.
4 серпня 1392 в Острові (на кордоні Литви і Польщі) Вітаутас і польський король Ягайло уклали договір, за яким Вітаутас передавалося Тракайський князівство, і він ставав фактичним правителем Великого князівства Литовського. За короткий час Вітаутас укріпив централізовану владу і ліквідував наслідки внутрішніх чвар.
Перешкоджав об'єднавчої політиці московських князів; уклав договори з ворожими Москві князями тверським (1427), рязанським (1430), Пронського (1430); захопив Смоленськ (1404); втручався у справи Новгорода і Пскова і тричі (1406-1408) вторгався в межі Московського князівства.
Литовські володіння при Вітаутас досягали верхів'їв Оки і Можайська. Він відняв у татар Південну Подолию і розширив свої володіння до Чорного моря; завзято воював з німецькими лицарями. Вітаутас та Ягайло були організаторами розгрому німецьких лицарів в Грюнвальдській битві 1410 року (Battle of Grunwald). У 1422 році Вітаутас повернув Литві Жемайтію, захоплену орденом (1398).
Спираючись на що знаходяться у нього служивих людей, Вітаутас спробував усунути питомих князів Гедиміновичів на Русі і посадити своїх намісників. Скасування Вітаутасом місцевих князівств у Подолії, Києві, Вітебську призвело до підвищення політичного значення литовських бояр. |
