Євроклуб "Euroworld" КЗШ №114   

25 грудня Різдво Христове святкують не тільки католики, але й православні більшості країн світу, лютерани та інші протестантські конфесії.

Перші відомості про святкування християнами Різдва відносяться до 4 століття. Питання про реальну дату народження Ісуса Христа є спірним і неоднозначно вирішеним серед церковних авторів. Можливо, вибір 25 грудня пов'язаний з приходом на цей день язичеським солярним святом «Народження Сонця Непереможного», який після прийняття в Римі християнства наповнився новим змістом.

Згідно з однією із сучасних гіпотез, вибір дати Різдва стався з причини одночасного святкування ранніми християнами Боговтілення (зачаття Христа) і Пасхи. Відповідно, в результаті додавання до цієї дати (25 березня) дев'яти місяців, Різдво довелося на день зимового сонцестояння.

Свято Різдва Христового має п'ять днів передсвяття (з 20 по 24 грудня) і шість днів віддання. Напередодні, або в день надвечір'я свята (24 грудня) дотримується особливо суворого посту, що отримав назву святвечора, тому що в цей день вживається в їжу сочиво - зварені з медом пшеничні або ячмінні зерна. За традицією, піст святвечора закінчується з появою на небі першої вечірньої зірки. У навечір'я празника згадуються старозавітні пророцтва і події, пов'язані з Різдва Спасителя. Різдвяні богослужіння відбуваються три рази: опівночі, на зорі й удень, що символізує Різдво Христове в лоні Бога Отця, у лоні Богоматері й у душі кожного християнина.

У 13 столітті, за часів святого Франциска Ассизького, з'явився звичай виставляти у храмах для поклоніння ясла, в які поміщається фігурка Немовляти Ісуса. Згодом ясла стали ставити перед Різдвом не лише в храмах, а й у будинках. Домашні сантони - макети в засклених ящиках зображують грот, а в яслах лежить немовля Ісус. Поруч з ним Богоматір, Йосип, ангел, що прийшли на поклоніння пастухи, а також тварини - бик, осел. Зображуються також цілі сценки з народного побуту: наприклад, поряд зі святим сімейством поміщають селян у народних костюмах.

Церковні і народні звичаї гармонійно сплелися у святкуванні Різдва. У католицьких країнах добре відомий звичай колядування - ходіння по будинках дітей і молоді з піснями й добрими побажаннями. У відповідь колядники отримують подарунки: ковбасу, смажені каштани, фрукти, яйця, пиріжки, солодощі. Скупих господарів висміюють і загрожують їм лихами. У процесіях беруть участь різні маски, ряджені в шкури тварин, це дійство супроводжується гучними веселощами. Звичай цей неодноразово засуджувався церковною владою як язичницький, і поступово з колядками стали ходити тільки до родичів, сусідів і близьким друзям.

Про пережитки язичницького культу сонця в різдвяних святках свідчить традиція запалювання обрядового вогню в домашньому вогнищі - «різдвяного поліна». Поліно урочисто, дотримуючись різні церемонії, вносили в будинок, підпалювали, одночасно творячи молитву і вирізаючи на ньому хрест (спроба примирити язичницький обряд з християнською релігією). Поліно посипали зерном, поливали медом, вином і маслом, клали на нього шматочки їжі, зверталися до нього як до живої істоти, піднімали в його честь келихи вина.

У дні святкування Різдва встановився звичай заломлювати «різдвяний хліб" - особливі прісні облатки, що освячуються в храмах під час Адвента, - і вкушати його як перед святковою трапезою, так і під час вітань і поздоровлень один одного зі святом.

Характерним елементом свята Різдва є звичай встановлювати в будинках вбрані дерево ялини. Ця язичницька традиція зародилася у німецьких народів, в обрядовості яких ялина була символом життя і родючості. З поширенням християнства серед народів Центральної та Північної Європи прикрашена різнобарвними кулями ялина знаходить нову символіку: її стали встановлювати в будинках 24 грудня, як символ райського древа з рясними плодами